 29.5.2010 Інтерв’ю з Петром Вороною про його поїздку до Могильовської області Республіки Білорусь.
–
Незабаром планується
підписання угоди про співпрацю між Полтавською областю України і
Могильовською
– Білорусі. Співробітництво буде переважно в аграрній і
освітній сферах. Така
майбутня співпраця дуже цікава. Для Полтавщини важливий, зокрема,
розвиток
тваринництва, яке в цьому регіоні сусідньої держави добре розвинене,
– говорить
перший заступник голови Полтавської обласної організації партії
«Наша Україна»,
член Ради Партії, заступник голови Полтавської обласної ради Петро
Ворона,
котрий став ініціатором підготовки такої угоди.
Зараз
формується
полтавська делегація для поїздки в Білорусь у червні-липні для
підписання
угоди. Білорусам передані запрошення на Сорочинський ярмарок.
Петро
Ворона побував у
Могильовській області напередодні Дня Перемоги, щоб вклонитися
останньому
спочинку свого діда, Петра Юхимовича Ворони, який загинув у 1944 році і
похований у братській могилі в Чауському районі. Про місце поховання
родина
дізналася лише кілька років тому.
–
Через цей район
проходила лінія фронту і зупинилася на
9
місяців у 1943-1944 роках. Там точилися тривалі бої. Полягло і поховано
в
братських могилах 18 тисяч бійців, а нині населення району –
21 тисяча людей, –
розповідає Петро Ворона. – Там, де дідусь мій похований,
лежать 568 чоловік.
Всі прізвища відомі й викарбувані на плиті. В той час вже були
солдатські
значки і по них визначали загиблих. Тому я відразу знайшов могилу.
Шкода, що
мій батько не дожив до цього моменту, він дуже хотів побачити місце
поховання
дідуся. Мені треба було виконати волю батька, і сам прагнув знайти те
місце,
адже
я ношу дідове ім’я.
До 65-річчя
Перемоги
білоруси зробили ремонт всіх пам’ятних місць, і це дуже
вразило. В Антонівській
сільській раді, на території якої могила діда – 11 населених
пунктів, шість
таких великих солдатських поховань, і в кожній братській могилі не
менше 500
чоловік. Ми з ветеранами району, а їх залишилося 98, і з керівництвом
районної
ради об’їхали всі ці поховання, поклали квіти. Спілкувався з
головою районної
ради Олександром Чикановим. Всі пам’ятники відреставровані,
викладена плитка,
поновлені стели, тобто догляд за ними ретельний. Потім була зустріч із
ветеранами, вони згадують жахливі речі. У 1943-му році у солдатів
місцях була
одна рушниця на двох, людей, тільки підвезених ешелоном, відразу кидали
в бій.
В 1944-му році саме в цих місцях починалася військова операція
„Багратіон”.
9 травня я
зустрічався з
головою Могильовської обласної ради депутатів Володимиром Пантюховим, і
він
запросив взяти участь у мітингу і параді. Дуже гарне свято, –
продовжує
розповідь Петро Ворона. – Це що стосується цієї частини
поїздки. Напередодні
моєї приватної поїздки в Білорусь, переговоривши з Олександром
Васильовичем Удовіченком
і Володимиром Олександровичем Марченком, вирішили налагодити братські
стосунки
з Могильовською областю. Останнім часом вона виділяється розвитком
тваринництва.
А Полтавщині нині важливе
відродження цієї галузі. У Чауському районі
21 тисяча населення, 80 тисяч
гектарів земель, з них тільки 45 тисяч
гектарів – рілля. Утримується 23 тисячі голів ВРХ, більше 10
тисяч голів
свиней. Це, звичайно, дуже багато. Держава надає кредит під 3 відсотки
річних
на 25 років, аби людина займалася тваринництвом. Багато новозбудованих
тваринницьких комплексів, багато будуються.
У райцентрі Чауси є великий
маслосироробний завод, і практично 70
процентів його продукції експортується за межі республіки. Тобто
сільськогосподарський комплекс там розвинений непогано. В районі 14
фермерських
господарств, 12 великих сільгоспкооперативів, є крупні
агрогосподарства. Це нас
і зацікавило.
–
Петре Васильовичу, за
цією майбутньою угодою будуть передбачені спільні інвестиційні проекти?
–
Думаю, так. Будуть
спільні проекти в галузях тваринництва, переробної промисловості. Також
там
дуже непогано розвивається освітянська галузь. Могильов має великий
промисловий
потенціал, там багато чого виробляється, в тому числі
сільськогосподарська
техніка. Відразу ми підпишемо угоду, хай познайомляться й обміняються
досвідом
аграрії, а потім будемо залучати освітян, промисловців.
–
У галузі освіти
які побачили відмінності?
–
Дуже вразив стан
освіти, спорту. У кожному райцентрі Могильовської області є спортивний
басейн,
я думаю, це багато про що говорить, бо в нашій області їх дуже мало. У
кожному
районі – хокейні майданчики, спортивні школи, значна увага
приділяється
біатлону, влітку теж тренуються на роликах. За минулий рік підготували
п’ятьох
кандидатів у майстри спорту.
У великій
школі районного рівня навчаються небагато дітей, але прекрасний
тренажерний
зал, великий спортзал, солідний комп’ютерний клас. У них
підхід такий – одна
дитина в класі, але клас – комплект. Максимальна увага до
дітей. Вся сільська
інфраструктура – дитсадок, клуб, амбулаторія – не
на балансі сільської ради, а
на балансі району.
У
Білорусії, каже
співрозмовник, вразила чистота. Немає смітників обабіч доріг. У селах є демографічні
проблеми, але будуються нові
гарні будинки, особливо поблизу щойно збудованих тваринницьких фермам.
Людям
дають відразу роботу й житло. І в той же час багато традиційних
білоруських
дерев’яних хат. Вздовж шосе майже немає заправок, кафе,
готелів. А стан доріг
кращий, ніж на Полтавщині. Люди законослухняні. На трасі їдуть зі
швидкістю
90-100 км/год, не більше. Якщо людина вдруге буде затримана у стані
алкогольного сп’яніння за кермом, штраф – 18 тисяч
доларів. Ціни на продукти
трохи вищі, ніж в Україні. Середня пенсія – близько 250
доларів. Спілкуються
білоруси переважно російською мовою.
–
Свою історію люди
більше пов’язують із радянським минулим, – говорить
Петро Ворона. – Ветерани
задоволені – житлом, телефонним зв’язком, достойною
пенсією вони
забезпечені.
Мені сподобалось, що вони
із свята Перемоги
роблять державну
політику, не так як у нас, коли іноді йдуть партійні спекуляції навколо
цього.
Там не наголошують, що перемогла Комуністична партія, а кажуть, що
перемогли
народи Радянського Союзу. Головний урок, говорять, такий
– коли народ єдиний і сильний, він
перемагає. Тому й білоруський народ повинен бути сильний, згуртований
навколо
ідеї сильної красивої, заможної Білорусі. |